МАЙЖЕ два століття назад, у 1810 році, німецький лікар Самуил Ганнеман опублікував головну працю свого життя -"Органон лікарського мистецтва". Ця книга стала основою формування нової медичної школи - гомеопатії. Але парадокс: механізм дії лікарських препаратів, застосованих у традиційній медицині, вивчений з наукового погляду, описаний і підтверджений лабораторними і клінічними іспитами; наукової основи дії гомеопатичних засобів практично не існує дотепер . Теорія гомеопатії ґрунтується на представленнях 200-літньої давнини!
Отже, гомеопатична доза лікарських препаратів мала! - розчини в таких високих розведеннях практично позбавлені вихідної речовини. Насамперед, порушимо питання про те, чи можуть в принципі такі "наднизькі" дози лікарських препаратів робити яку-небудь лікувальну дію. Виявляється - можуть. В останні 10-15 років у науковій літературі з'явилась величезна кількість повідомлень про значний біологічний ефект зовсім різноманітних хімічних сполуку наднизьких - чи мільйони навіть мільярди раз нижче "звичайної" - фізіологічної! -концентраціях у живій клітці й в організмі в цілому. Дивно, але ефекти впливів наднизьких концентрацій найчастіше порівняні, а іноді навіть і перевершують по величині ефекти тих же впливів у "звичайних" - фізіологічних дозах.
Вплив "зверхмалих доз", коли на одну живу клітку приходиться одна і менше молекул діючої речовини, знайшли для самих різних з'єднань -морфін, гормони росту, феромони, лікарські препарати (ноотропил, аминолон, феназепам). Механізм дії зверхмалих доз різних речовин привертає увагу дослідників як у нас, так і за рубежем. Однак дотепер багато учених авторитетів у нас (та й не тільки у нас) виявляють недовіру до такого роду експериментам.
На жаль, дотепер немає єдиної думки про механізм ефекту "зверхмалих доз". Але це і не дивно. Як вважає професор, заступник директора Інституту біохімічної фізики РАНЕИ ім. Н.М. Еммануеля Олена Бурлакова, в історії біології і медицини можна знайти чимало прикладів, коли від виявлення ефекту до розкриття механізму проходять десятки років (так було у випадку аспірину і нітрогліцерину). У лабораторії Олени Борисівни за 15 років роботи накопичений колосальний експериментальний матеріал по вивченню дії малих доз різних речовин на клітинну мембрану, на окремі ферменти. Крім групи Бурлакової, у джерел науки про "малі дози" стоять професор біологічного факультету МГУ академік РАМН Ігор Петрович Ашмарин, професор Інституту елементоорганичних з'єднань ім. А.Н. Несмеянова Ігор Олександрович Ямсков, професор Державного науково-дослідного інституту органічної хімії і технології Володимир Костянтинович Курочкин, професор НДІ фармакології 'АМН Тетяна Олександрівна Вороніна. Авторитет цих дослідників не викликає сумніву у вірогідності отриманих даних.
Гіпотези, що пояснюють механізм дії малих доз, все-таки існують. Одна з них полягає в тім, що наднизькі концентрації деяких речовин змінюють структуру води. Передбачається, що ці структурні зміни несуть визначену інформацію про вихідну речовину, якої практично вже в розчині немає. Цікаво, що наукові співробітники Чикагського університету (США) Ш. Ло і В. Чи за допомогою сучасних методів дослідження не тільки довели існування в дуже розведених розчинах острівців "злиплих" молекул води - водяних кластерів, але навіть одержали їхні фотографічні зображення.
Отже, мікроконцентрація гомеопатичного препарату в принципі може робити значну біологічну дію.
Порушення регуляції імунної системи супроводжує розвиток багатьох захворювань. Тому професор імунології Медичного інституту в Лос-Анджелесі (США) Бенджамін Бонавида поставив задачу - вивчити ефекти гомеопатичних препаратів phytolacca dec і гідрохлориду гістамін, приготовленого за гомеопатичною методикою, на імунну відповідь кліток людського організму. Імунна відповідь - це викид визначених речовин цитокинов клітками крові. Цікаво, що ефект гомеопатичних препаратів залежав від донора: на клітках крові деяких донорів спостерігався ефект посилення викиду цитокинов, тобто препарат робив имуностимулюючу дію, а в інших донорів ефект був відсутній зовсім. Можливо, це свідчить про те, що на одних людей гомеопатичні ліки роблять яку-небудь біологічну дію, а на інших не діють зовсім. Так це чи ні, покажуть майбутні наукові дослідження.
А поки попередні результати сам Бонавида оцінив, як підбадьорюючі. Вони, на думку вченого, "дають усі підстави вважати, що напрямок, що розвивається, перспективний". Він призвав учених звернутися до цієї області досліджень і знайти нові джерела фінансування для підтримки початих робіт.
Думаю, з думкою ученого важко не погодитися. Хочеться вірити, що і наші вчені в XXI столітті не залишаться осторонь від цієї проблеми, тим більше що досвід накопичений ними в області дії "зверхмалих доз" колосальний, переважаючий у цьому напрямку досвід усієї світової науки. А практична доцільність таких досліджень очевидна.